###Лига Европы. Карпаты - Боруссия (Дортмунд) 3:4. Украденное счастье ###

Львов. Стадион «Украина»

Главный арбитр: Клаудио Чиркетта (Швейцария)Помощники: Мануэль Наварро, Томас Хабеггер (оба - Швейцария)

"Карпаты" - "Боруссия" (Дортмунд) 3:4

Голы: Голодюк 44, Кополовец 52, Кожанов 78 - Шахин 12 (пен.), Гетце 27, 90+2, Барриос 87

Карпаты: Тлумак, Милошевич, Тубич, Годвин, Кожанов (Чечер 90+1), Зенев, Петровский, Худобяк, Голодюк, Вильям (Кополовец 13), Авелар

Боруссия Д: Вайденфеллер, Суботич, Бендер (Антонио 80), Нури Шахин, Хуммельс, Барриос, Гросскройц (Левандовски 64), Кагава (Блащиковски 64), Овомойела, Шмельцер, Гетце

Предупреждения: Тлумак 12, Годвин 45, Кополовец 85, Петровский 90 - Хуммельс 25, Левандовски 68

Було б непогано, якби наші команди програвали у єврокубках на рідних стадіонах раз на 40 років. От «Карпати», наприклад, на «Україні» (тоді ще «Дружбі») вперше поступилися 16 вересня 1970 року. Вдруге, і поки востаннє, 16 вересня 2010 року. Рекордна статистика, щонайменше. А якщо без жартів, то навіть за таку поразку не соромно. Прикро, але не соромно. «Карпати» могли виграти. Причому цілком реально. Могли і з більшим рахунком програти, якби гравці «Боруссії» були трохи влучніші, а Тлумака вже вкотре не виручали його вірні друзі. Не захисники, а штанги з перекладинами. У цей дивний вечір «Карпати» познайомилися з суворою європейською реальністю, зрозуміли, що тут не пробачать навіть секундної розслабленості. Але окрім негативу, гравці «зелено-білих» зрозуміли, що виграти чи принаймні вигравати, можна навіть в таких іменитих суперників. Для цього просто треба гризти газон.

На першу гру групового етапу Ліги Європи «Карпати» вийшли у такому складі: Тлумак у воротах- на правому фланзі Федецького замінив Петрівський, у центрі Тубіч з Мілошевічем, ліворуч Авелар. У середині поля трійка хавів: Годвін, Голодюк та Худоб’як- і трійка в атаці – Кожанов з Зеньовим на краях, Батіста попереду.

Юрген Клопп виставив такий склад: Вайденфеллер у воротах- квартет оборонців Овомоєйла, Хуммельс, Суботіч, Шмельцер- пара опорників Бендер та Шахін- трійка атакувальних завбеків: Гросскройц, Кагава та Гьотце, і у напді парагваєць Барріос.

Відразу помітне бажання Батісти. За першу хвилину він двічі фолить у боротьбі за м’яч, а вже за мить, отримавши пас на хід, опиняється перед воротами. Спершу він кладе оборонця, потім пробиває – рятує кіпер. «Карпати» продовжують в такому ж ритмі, змушують німців помилятися і вибивати м’яча в аут. Але у спробі дістати м’яча в повітрі, Батіста травмується. Моментально руйнуються усі тактичні схеми, «Боруссія» проводить швидку і красиву атаку: Барріос тікає від Мілошевіча і після підніжки з боку останнього падає на газон. Пенальті. Крім того, суддя показав Тлумаку попередження, хоч той форварда і не чіпав. Удар у верхній кут – Шахін відкриває рахунок.

«Карпати» намагаються оговтатися від голу і від перестановки. Зеньов перейшов у центр нападу, Кополовець зайняв лівий фланг. Поки господарі розбиралися що до чого, Барріос з Гьотце вдруге розривають львівську оборону, і «молода надія німецького футболу» (так кажуть про Гьотце) спокійно відправляє сферу повз Тлумака. 0:2 – і «Боруссія» зупинятися не збирається. Німці спокійнісінько контролюють м’яча, у них вдаються ефектні передачі в один дотик. Як тільки з круглим опиняється Худоб’як чи Голодюк, на них відразу ж налітає чорно-жовта зграя. Ні дихнути, ні прийняти, що вже говорити про те, щоб якийсь гольовий момент створити? І тут виникає думка – бракує на полі Батісти з його бажанням і габаритами. Зеньову дуже важко. М’яч низом до нього практично не доходить, а верхова боротьба це явно не його козир. Десь в тіні оборонців загубився і Кополовець. На правому краю намагався боротися Кожанов, але контратаки ніяк не вдавалися. Стадіон понуро затих, час від часу засвистуючи німецьких фанатів, які вже співали переможні пісні.

«Карпати» по трохи починають переходити поле більшими силами. Не все вдається, але вже десь можна розгледіти, що безнадійними господарі не виглядають і здаватися не будуть. Так і є – Петрівський переводить м’яча на лівий фланг, Кополовець скидає його у боротьбу, але Зеньов зміг сяко-тако відпасувати на вільного Голодюка, який з усієї сили вперіщив м’яча у ворота. Є гол у роздягальню і є надія на краще.

І тут з’явилася нова думка. «Карпати» вже стільки разів протягом цього року, вели у рахунку, а потім втрачали контроль, ініціативу, і, зрештою, перемогу. Чому б не спробувати перевернути усе з ніг на голову і не використати свої ж помилки собі ж на користь? Вже зі стартових хвилин вони взялися за роботу – Зеньов здійснив кілька невдалих спроб вийти сам на сам, у центрі поля карпатівці більш-менш потоваришували з м’ячем, почали вдаватися передачі, з’явилася думка у грі. Але попри усе це, гол забили абсолютно курйозний. Хуммельс прийняв передачу перед своїм штрафним і не помітив ривка Кополовця з центра поля. Цікаво, що взагалі змусило лівого вінгера бігти туди? Такий індивідуальний пресинг ефективний хіба що у матчах між дворовими командами. Але ж це Хуммельс – один з найперспективніших німецьких захисників! Тим не менше, якась потойбічна сила просто понесла Кополовця на оборонця, дала сили видряпати м’яча і точно пробити повз голкіпера! 2:2 – «Карпати» відігруються, неймовірно…

Подвиг Кополовця надихає. Годвін вигризає кожен м’яч, Голодюк стрибає в ноги суперникам і чисто перериває їхні атаки. «Боруссія» категорично не погоджується з таким розвитком подій – їхні атаки стають все небезпечнішими і закінчуються важкими для Тлумака ударами. Юрген Клопп випускає на поле двох поляків – Левандовскі та Блащиковскі. Перший з них міг забити, але м’яч, після його удару, трохи розминувся зі штангою. За мить до цього Шахін здорово виконав штрафний, але влучив у перекладину. Минає хвилина і знову Левандовскі у центрі уваги. Цього разу вже він влучив у перекладину, після кутового. Засмальцьоване футбольне правило! Тлумак кладе м’яча на газон і потужно виносить його вперед – Кожанов миттєво реагує, оббігає захисника і сходу пробиває. 3:2 – ну це вже просто фантастика!

Часу ще багато. «Карпати» втомилися і «Боруссія» йде на штурм Сталінграду. Захисники вже перейшли на половину поля суперника і практично не повертаються до своїх воріт. Олег Кононов розминає Гудиму і братів Баранців, але з заміною не поспішає. Очевидно, хоче дочекатися доданого часу. Може, все ж варто було б трохи освіжити гру в центрі поля, та й Зеньов вже підсів. Як би воно було – не відомо. Відомо те, що Барріос протаранив львівську оборону і вколотив м’яча просто під поперечину воріт Тлумака. 3:3 – народ стис зуби. Треба терпіти. Часу ще не так багато. Все одно «Карпати» йдуть вперед і намагаються забити – німецькі захисники розбираються з цим і закидають м’яча на лівий фланг своєї атаки. Петрівський трохи не встигає за опонентом, круглий переводиться паралельно до лінії воріт. Один за одним падають гравці з смугастій формі, нікому з них не вдається бодай на сантиметр змінити траєкторію дортмундської атаки. Барріос елегантно перекидає оборону, Гьотце грудьми садить м’яча на землю і щокою б’є у кут воріт. 28 тисяч пар очей з надією пиляють поглядом бокового арбітра. Ні, офсайду нема, гол чистий. Шок.

Не знайшлося в «Карпат» Федецького, який побіг би забивати рятівний гол. Вся команда накрила штрафний суперника – Тлумак подав з центрального кола, хтось невдало підставив руку. Все, фінальний свисток. Після хвилини мовчання стадіон починає аплодувати. Робить це щиро, відчайдушно і ефектно. Команда програла, але такі поразки коштують дорожче, аніж багато перемог. Без зайвого пафосу можна спрогнозувати, що «Карпати» будуть грати в такому ж стилі і в інших матчах…